Крик лунає: хочу я тебе під захист взяти,
Навіть як все тіло вкрито кров'ю і багном.
За любов свою пройду я крізь всі кола пекла,
В світі темнім вона - маяк!

Погляд твій — біль і солод у той самий час.
Сам не свій, я горю, бо ти - моя спокуса.
В голові пульсує думка: руку простягти,
Втім не зміг, бо втямив своє місце раз і назавжди.

Під гнітом темряви у ходах,
Рій таємниць склубився в ногах,
І навіть у цю мить серце тріпоче.

Тихо, тихо! Стій-но, стій-но!
Я в собі приймаю прокляття і недуг.
Чи настане мить, коли гратиму я роль свою?

Крик лунає: хочу я тебе під захист взяти,
Навіть як все тіло вкрито кров'ю і багном.
За любов свою пройду я крізь всі кола пекла,
В світі темнім вона - маяк!

Тихо, тихо! Стій-но, стій-но!

Тільки хочу провести з тобою все життя.
Хай насправді ти не майстер на всі руки зараз.
Буду ніжна з вогником, який ледь мерехтить.
Чи даси ти згоду залишити від кохання слід?

Твоєю стати хочу колись,
Аби тримав в обіймах своїх.
Одразу у цю мить серце тріпоче.

Тихо, тихо! Стій-но, стій-но!
Я в собі приймаю прокляття і недуг.
Чи настане мить, коли гратиму я роль свою?

В розпачі я! Буду поруч, допоки голос в силі.
Шлях лежить крізь терни, тільки йти ним не боюсь.
Збита з пантелику всім, врешті ця любов наївна.
У мандрівці ти - мій маяк!

Крок вперед я зроблю лише з тобою!
Шлях лежить крізь терни, тільки йти ним не боюсь.

Тихо, тихо! Стій-но, стій-но!
Я в собі приймаю прокляття і недуг.
Чи настане мить, коли гратиму я роль свою?

Крізь імлу страху цей крик лунає :
Хочу я тебе під захист взяти,
Навіть як все тіло вкрито кров'ю і багном.
За любов свою пройду я крізь всі кола пекла,
В світі темнім вона - маяк!