О ні, космічний кораблю,
Ти залишаєш мене одну
На дикій планеті без жалю.
О ні, космічний мій кораблю,
Помилялась од відчаю,
Зараз про твою ласку мрію лиш.

Впала зірка мрій моїх, відчула тоді
Вплив невагомості на мить.
Старий шрам ти не чіпай,
Бо я свою пам'ять
За тіло це віддала.

Тобі з руки зламати усе.
Жадно тверди ім'я моє!
Пустота, пустота
Розум зуміла мій узяти в довгий бран.
Не тямила я, втім рвалась душа
Знайти місце, де б твій сміх звучав.
Кожен раз, кожен раз
Секретна чорна скриня зникає в пітьмі від нас.

Наша смута зможе досягти зірок на небесах.





О ні, космічний кораблю,
Ця тиш стала вбивчою.
Всміхнись на прощання востаннє.

О ні, космічний мій кораблю,
Помилились на біду.
Втям-но: доля нині тільки в твоїх руках.

Хай зітреться все навік з поверхні землі,
Моїй смуті не кінець.
Не випущу із рук, що серцю миле,
Хоч гниллям заплямують це!

Тобі з руки зламати усе.
Жадно тверди ім'я моє!
Пустота, пустота
Розум зуміла мій узяти в довгий бран.
Не тямила я, втім рвалась душа
Знайти місце, де б твій сміх звучав.
Кожен раз, кожен раз
Секретна чорна скриня зникає в пітьмі від нас.

Наша смута зможе досягти зірок на небесах.





Зірки, зірки гаснуть удалині,
І услід за ними стали зникати вмить -
Минуле моє, бажання моє, лице твоє, все цінне.
О ні, космічний мій кораблю,
Не лишай одну у вічному пеклі мене!
О ні, міжпланетний мій кораблю,
Мій крик може досягнути лише небес!

Тобі з руки убити мене.
Жадно тверди ім'я моє!
Пустота, пустота
Розум зуміла мій узяти в довгий бран.
Не тямила я, втім рвалась душа
Знайти місце, де б твій плач звучав.
Кожен раз, кожен раз
Секретна чорна скриня зникає в пітьмі від нас.

Наша смута зможе досягти зірок на небесах.